Словник Української Мови
Буква
1. Солодка хлібобулочна вироба з тіста на основі меду та прянощів (переважно імбирних), часто глазурована, традиційна для української кухні, особливо у зв’язку з різдвяними та весільними обрядами.
2. Заст. Мідник, ремісник, який працює з міддю; коваль або ливарник мідних виробів.
3. Рідкісне. Той, хто торгує міддю або мідними виробами.
Приклад 1:
Заплакала, пішла шляхом, В Броварях[30] спочила Та синові за гіркого Медяник купила. Довго, довго, сердешная, Все йшла та питала; Було й таке, що під тином З сином ночувала… Бач, на що здалися карі оченята: Щоб під чужим тином сльози виливать!
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”
Приклад 2:
Положила курку варену, три в’язки бубликiв, буханець, два книша та зверху п’ятаковий медяник та узяла материну калитку з грiшми, щоб старцям подати; а Василь тож з нею нiс у хустцi аж три десятки крашанок. Прийшли на гроби, аж панотець вже й там i збирається правити панахиду.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 3:
Пахне вiд неї лiками й ядерним бабським тiлом — пухким та солодким, як медяник. Одштовхнув Оришку: — Куди там гратися… З собакою.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”