мечик

1. (історичне) Зменшувальна форма від “меч”: невеликий меч, короткий клинок.

2. (переносне значення, розмовне) Про людину, яка виявляє слабкість, нерішучість, боягузтво; “мокрий цукор”.

3. (діалектне) Назва різних гострих предметів або частин знарядь (наприклад, вістря коси).

Приклади вживання

Приклад 1:
— обізвалась Мотря з садка, і її руки не переставали ворушити мечик терниці. Вона тільки підвела голову вгору і знов спустила очі на терницю.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”

Частина мови: іменник (однина) |