Словник Української Мови
Буква
1. Польський народний танець, що поширився в Європі у XVIII–XIX століттях, який характеризується швидким темпом, тридольним розміром та життєрадісним характером; музичний твір у ритмі цього танця.
2. Власна назва (прізвище) українського або польського походження.
Приклад 1:
Розбитий механічний орган, що нагадував великий дубовий буфет або книжкову шафу, вихлюпував із себе брязкотливі громоподібні арії наймодніших опер, заялозені мотиви старовинних вальсів і мазурок, що роздирали вуха відвідувачів заіржавілими, як старе залізо, звуками. Шевченко сидів за столиком, підперши рукою голову, і мрійливо дивився на штоф з горілкою й на недогризений огірок, що були перед ним.
— Тютюнник Григорій, “Вир”