мазунча

1. Рідкісна українська прізвищна форма, що походить від зменшувально-пестливого прізвиська “Мазун” (від діалектного “мазун” — ледар, нероба або від “мазати”).

2. Застосування як власної назви (наприклад, прізвище, назва місцевості чи об’єкта) в певних регіонах, зокрема на Закарпатті.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |