Словник Української Мови
Буква
1. Родовий відмінок множини іменника “майстер” — означає належність, походження або зв’язок із групою кваліфікованих ремісників, фахівців у певній галузі або митців (наприклад: товари майстрів, об’єднання майстрів, роботи народних майстрів).
2. Форма множини власної назви “Майстрів” (рідко) — може вживатися для позначення групи осіб на прізвище Майстер (наприклад: сім’я Майстрів, приїхали Майстри).
Приклад 1:
зацвіли садки; защебетали соловейки… Після довгого зимнього сну усе прокидається, продирає заспані очі і, озирнувшись кругом любує на землю, що, як та писанка, красується під золотим промінням ясного сонця; а сонце, глядя на неї, усміхається… Тільки діждав Чіпка тепла, зараз накупив дерева, і найняв майстрів і заложив над самим шляхом не хату, а цілий невеличкий будинок. Поки люди нала годились з жнивами, то на його дворі, замість похилої хатини, стояв веселий будинок і гордо позирав на вулицю великими вікнами з зеленими віконицями.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
Приклад 2:
Це ляйтмотив Другої, «екстатичної» симфонії Шиманівського, насиченої полум’ям пристрасти, що принесла молодому авторові визнання й світову славу, висунула композитора відразу в передовий шерег найвидатніших майстрів. — Та-ра, pa-pa, ра-ра!
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”