маєво

1. (у фольклорі та поетичній мові) невиразна, мовчазна, загадкова постать, видіння, привид; щось неясне, ледве помітне або ілюзорне.

2. (переносно) невиразні, розмиті обриси чогось; щось важко розрізнене, що здається у напівтьмі, тумані тощо.

3. (у діалектах) мара, морок, ілюзія; стан, коли людині щось здається, привижається.

Приклади вживання

Приклад 1:
І разом з промінням з лапатого старого горіха посипалося маєво крил. То з горіха злітали-падали вниз голуби.
— Франко Іван, “Мойсей”

Частина мови: іменник (однина) |