1. (філософія, історія) У вченні Григорія Сковороди — метафоричний образ людини, яка, на відміну від вільної духовної істоти («маятника-сина»), живе виключно за законами матеріального світу та своїх пристрастей, перебуваючи в рабській залежності від них і позбавлена внутрішньої свободи.
2. (переносно) Людина, яка сліпо підкоряється зовнішнім обставинам, моді, чужій волі або своїм низьким потягам, не маючи власного духовного стрижня та самостійності в думках і вчинках.