Словник Української Мови
Буква
1. Галюцинація, маніакальна ідея; те, що виникає в уяві як наслідок розладу психіки, хворобливого стану, сильного виснаження тощо.
2. Неясний, млявий, хиткий рух чогось на відстані; візуальний ефект, що виникає в спекотну погоду (наприклад, відтінок води над розпеченою поверхнею).
3. Перен. Невиразна, туманна думка, мрія, нездійсненна сподіванка.
Приклад 1:
Слухав, як тонюнько скимлить серце, і утікав від нього в химерне маячіння. Відокремився душею від тіла і покинув його на нарах — нехай лежить тут.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Приклад 2:
Далі все обернулося в уже згадану саламаху, в чадне марево без початку й кінця, змонтоване з химерного маячіння й з реальної дійсності, яка видавалася химернішою за маячіння, проти якої найбожевільніші візії видавалися реальністю. Рахунок дням згубився, як згубилися й чіткі грані між порами дня, між вечором і ніччю, між ранком і днем, — була лише пора, коли інтенсивно кличуть на допити і коли не кличуть; пора, коли належиться, згідно з командою, спати, але ніхто не спить, і пора, коли спати заборонено, але всі дрімають, не в силі перебороти сон.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”