Словник Української Мови
Буква
1. Історична область на північному заході Африки, що простягалася від Атлаських гір до Атлантичного океану, територія сучасних Марокко, Алжиру та Мавританії; у давнину була населена берберськими племенами маврів.
2. Сучасна держава (Ісламська Республіка Мавританія) у Західній Африці, що межує із Західною Сахарою, Алжиром, Малі, Сенегалом та має вихід до Атлантичного океану; столиця — Нуакшот.
Приклад 1:
Нафту вивозять Алжир, Нігерія, Лівія; залізні руди – Ліберія, Мавританія; алмази та золото – ПАР; мідь – Замбія, Заїр, ПАР; фосфати – МарокВ ко; уран — Нігер, Габон; бавовну – Єгипет, Судан, Танзанія; каву – Ефіопія, КотВд’Івуар, Кенія, Уганда, Ангола та інші; арахіс – Сенегал, Судан; оливкову олію – Туніс, Марокко. Сучасна економіка Африканських країн, особливо країн, що розташовані на південь від Сахари, перебуває у важкому стані.
— Невідомий автор, “120 Soloninko Ks Mizhnarodna Ekonomika Tech”