Значення
-
Властивість поверхні, що характеризується відсутністю блиску, глянцю; тьмяність, неполірованість.
-
Оптична характеристика матеріалу, що розсіює світло, не даючи чітких відблисків.
-
Перен. Вимовлена тьмяність, невиразність кольору або тону (наприклад, у живопису).
-
Техн. Міра ступеня розсіювання світла поверхнею; антидзеркальна властивість.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. матовість, р. матовості, д. матовості, з. матовість, о. матовістю, м. матовості, к. матовосте