Значення
-
Наука про кількісні відношення та просторові форми дійсного світу, що вивчає властивості абстрактних об’єктів (числа, геометричні фігури, структури тощо), побудованих аксіоматичним методом, та закономірності зв’язків між ними.
-
Навчальна дисципліна, що викладає основи цієї науки.
-
Сукупність знань з цієї науки в певній особи або в певну епоху.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. математик, р. математика, д. математикові, з. математика, о. математиком, м. математикові, к. математику