Словник Української Мови
Буква
1. Технічна рідина або пастоподібна речовина, що використовується для зменшення тертя та зношування поверхонь деталей, що рухаються, а також для їх охолодження та захисту від корозії.
2. Розм. Про будь-яку рідку, жирну або липку речовину.
3. Розм., перен. Їжа, харчі (зазвичай невисокої якості).
Приклад 1:
М а с т ь — також: мастило, шмаровидло, дьоготь («з тими чобітьми він сідав на приспу і витирав їх шматиною від пороху і смарував дьогтем. Одні вбирав до церкви, а решту складав рядочком проти сонця, аби масть зайшла»).
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
«Нарком» I Тільки почало припікати літне райкове сонце, як на далекому Сахаліні, де стоять паротяги й знаходиться кладовище паротягів, на купі кокусу, жужелі, брудних шматків клоччя заворушився напівголий і брудний, як паротягове мастило, дядя — чистильщик топок на Сахаліні. Треба з’ясувати, що це не той Сахалін, що на нього зазіхають японці, — це той, де чистять паротяги, від жужелі й де вони знаходять собі вічне заспокоєння після довгої праці або жорстоких катастроф.
— Тютюнник Григорій, “Вир”