маскон

1. В астрономії та планетології — ділянка на поверхні Місяця або іншого небесного тіла, що характеризується значною концентрацією маси під поверхнею, що викликає аномалії в гравітаційному полі.

2. В геофізиці — локальна позитивна гравітаційна аномалія на Землі, пов’язана з підвищеною щільністю гірських порід у верхніх шарах земної кори.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |