Властивість програмного забезпечення або мови програмування функціонувати на різних типах комп’ютерів або операційних систем без внесення суттєвих змін у вихідний код.
У ширшому сенсі — принцип розробки, за яким програмні рішення та алгоритми створюються незалежно від конкретної апаратної платформи, що забезпечує їхню переносимість та універсальність.