1. Економічна теорія, що виникла в останній третині XIX століття, яка зосереджується на аналізі граничних величин (маржинальних витрат, маржинальної корисності тощо) для пояснення формування цін, розподілу ресурсів та прийняття економічних рішень; маржиналізм поклав початок неокласичному напряму в економіці.
2. У ширшому значенні — напрям у політиці або суспільній думці, що характеризується свідомим ставленням на периферію, в маргінальний (окраїнний, другорядний) стан, часто з метою критики домінуючих ідеологій або систем.