1. Літературний стиль, що виник у європейській поезії XVII століття, для якого характерні витончена форма, вигадливі метафори, парадокси, гіперболи та прагнення до сенсаційності образів; названий на честь італійського поета Джанбаттіста Марино.
2. Конкретне художнє явище в італійській літературі бароко, пов’язане з творчістю Джанбаттіста Марино та його послідовників.