Древослів

Словник Української Мови

мар’яна

Буква

1. Жіноче особове ім’я, український варіант імені Маріанна, що походить від латинського «Marianus» — «належний Марії» або «Маріїн».

2. Народна назва кількох видів рослин, зокрема шавлії лучної (Salvia pratensis) та рутвиці звичайної (Tanacetum vulgare), які традиційно використовувалися в обрядах, пов’язаних з ворожінням та святом Івана Купала.

Приклади вживання слова

мар’яна

Приклад 1:
[1841, С.-Петербург] МАР’ЯНА-ЧЕРНИЦЯ Оксані К…ко На пам’ять того, що давно минуло I Вітер в гаї нагинає Лозу і тополю, Лама дуба, котить полем Перекотиполе. Так і доля: того лама, Того нагинає; Мене котить, а де спинить, І сама не знає – У якому краю мене заховають, Де я прихилюся, навіки засну.
— Семенко Михайль, “Кобзар”

Приклад 2:
Росла дочка Мар’яна, А виросла, як панна, Кароока І висока, Хоч за пана гетьмана. Стала гадати Та за пана єднати.
— Семенко Михайль, “Кобзар”

Приклад 3:
А Мар’яна за сльозами Ледве вийшла з хати. II «Ой, гоп не пила, На весіллі була, До господи не втрапила, До сусіда зайшла, А в сусіда До обіда В льоху спати лягла.
— Семенко Михайль, “Кобзар”

More posts