1. Соціальний стан, при якому особа чи група опиняються на периферії суспільства, поза його основними соціальними, економічними чи культурними інституціями, що призводить до обмеженого доступу до ресурсів, можливостей та відчуття відчуженості.
2. Суспільне явище, що характеризується зростанням кількості людей або груп, які через різні обставини (економічні, етнічні, культурні, релігійні тощо) витісняються на околиці суспільного життя.
3. У соціології та суспільних науках — концепція або теорія, що вивчає причини, механізми та наслідки перебування індивідів і соціальних груп у стані маргінальності.