марення

1. (у психіатрії) Патологічний стан свідомості, що характеризується галюцинаціями, безладним мисленням, порушенням орієнтації та хибними сприйняттями навколишньої дійсності; божевілля, маячня.

2. (переносне значення) Недосяжна, хибна або безглузда мрія, химерична фантазія; несвідомі, безладні думки.

Приклади вживання слова

марення

Приклад 1:
З м о р а — кошмар, гнітючий привид, тяжке марення. Знати — також: знатись на чомусь («він і до худоби знав»).
— Зеров Микола, “Камена”