Словник Української Мови
Буква
1. (від англ. map — карта) Цифрова або паперова карта, зокрема інтерактивна карта місцевості, що використовується в навігаційних програмах, геоінформаційних системах (ГІС) або комп’ютерних іграх.
2. (в інформатиці) Функція або структура даних, що встановлює відповідність (зв’язок) між ключами та значеннями для зберігання та швидкого пошуку інформації.
Приклад 1:
Доктор і справді знайшов місцезнаходження означеного села, розгорнувши з цією метою докладну автомобільну мапу. Респондент заявив, що «за це треба випити» і після непереконливих умовлянь отримав своє (чарка «Мартелю»).
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Ада лаялася відразу кількома мовами, бо забула в готелі мапу, інакше ми не мордувалися б тут із цими невиспаними алкоголіками та комісованими повіями, від яких нічого не дізнаєшся, от тільки чи паскудна дикція, чи діялектизми, чи щось інше, чи все разом цьому причиною — невідомо. У кінці тиради виникало маґічне слово-запитання «capito?» 1, і ми, так нічого й не додувши, обламувались, кивали головами і казали «grazie» 2.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
Взагалі мапу хотілося розглядати безконечно, на ній були не тільки всі канали, вулички, площі й набережні. Де-не-де траплялися також зображення внутрішніх подвір’їв, окремих будинків, лоджій, дерев, кущів, а понад те — конкретних перехожих чи таких, що пливли човнами, з-поміж яких особливо виділялися музиканти, що саме викермовували праворуч із Pio ді Сан Барнаба, а тому попереджували інших плавців густими гортанними вигуками.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”