манципація

Значення

1. У давньоримському праві — урочистий формальний акт (обряд) купівлі-продажу, що здійснювався у присутності п’яти свідків та спеціального державного посадовця (ваговика) із застосуванням міді та ваг; таким способом відбувався перехід права власності на певні важливі об’єкти (землю, рабів, велику рогату худобу).

2. У широкому сенсі — процес або акт переходу права власності на щось від одного власника до іншого, особливо якщо він супроводжується формальними, усталеними діями.

Правопис та відмінювання