1. Житлове приміщення на горищі будинку з похилим стелею, що утворене схилами даху.
2. Поверх будівлі, розташований безпосередньо під дахом, стеля якого утворена похилими або ламаними схилами покрівлі.
3. Застаріле позначення горища або піддашшя.
мансарда
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Там чекала на нас пам’ятна мансарда-майстерня Опанаса Заливахи — розмови про мистецтво, плани, задуми, спогади. Пам’ятаю, як хрестили маленького сина Опанаса — Ярослава.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
— хто — горить, що — горить, а вже були на‑дворi, тупо стояли, позадиравши голови: цiла мансарда двигонiла, обнята густим, жовтяво пiдсвiченим димом, вiн бурхав у небо, i вже гоготiв, вже щось наростало в ньому реготом, пiдносячись на повен зрiст, з трiском проламуючись головою крiзь покрiвлю на волю, у‑гу‑гу‑гуу, нарештi! — i вона знову, мигцем, подивувалася, що не чує в собi страху, що — вiдрубана, мов не з нею те все дiється, — вiд сусiдiв бiгла по дорiжцi окаряч молодиця, навiщось напинаючись на бiгу чорною хусткою, хтось метнувся дзвонити, заскакали на узбiччi зору обличчя й постатi, зчинилася веремiя, а вона бачила тiльки його дивний, нетутешнiй якийсь, спокiй, зведений до низького срiблястого неба профiль, руки в кишенях, згадала рядки з його листа, невдовзi перед тим одержаного: “Звикаю до свого нового стану, але потребую лiкiв.
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Частина мови: іменник (однина) |