Словник Української Мови
Буква
1. Публічно проголошувати, оголошувати свої погляди, наміри або принципи, часто у формі офіційного документа (маніфесту).
2. Відкрито виявляти, демонструвати якісь почуття, властивості, ознаки; бути виявом чогось.
3. У мистецтві: представляти, втілювати певні ідеї або художні принципи, характерні для конкретного напряму (маніфестації).
4. Організовувати або брати участь у публічному масовому вияві (демонстрації, мітингу) з політичними чи суспільними вимогами.
Приклад 1:
Я силувавсь впевнити їх, що сама по собі ідея панславізму не противна українству, котре, власне, і почалося як серйозний рух федерально-демократичним і гуситським панславізмом Костомарова й Шевченка («Посланіє до Шафарика»), і що українці замість того, щоб віддалятись від слов’ян, мусять при всякій пригоді сходитися з ними, щоб маніфестувати, власне, той панславізм, котрий безпремінно мусить знайти собі більшу симпатію в молодіжі слов’янській, ніж раєвщина. При тому, казав я, не слід січовикам виступати й ворогами Росії народної й культурної, а напроти, слід показувати приязнь до неї, а тим паче треба виступати проти російської реакції й абсолютизму.
— Невідомий автор, “171 Avstro Rus Ki Spomini 1867 187 Mikhailo Draghomanov”