Словник Української Мови
Буква
1. Мандрика — власна назва української народної пісні гумористичного, часто еротичного змісту, що належить до жанру коломийок або веснянок; також музична форма та мелодія цієї пісні.
2. Мандрика — народна танцювальна мелодія, під яку виконується ігровий або жартівливий танець, часто з елементами імпровізації та діалогу.
3. Мандрика — загальна назва для жартівливої, пустотливої, іноді дотепної розмови або дії; пустощі, витівка.
Приклад 1:
Не потовпляться всi… Коли проходив котрийсь з багачiв, Мандрика або Пiдпара, тi, що мокли пiд ганком зборнi, брали його на зуби. — Заходь, почуєш, як твою землю там дiлять.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 2:
Мандрика смiявся на кутнi i дрiбно перебирав ногами. Пiдпара насував брови на очi i лаявсь.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 3:
Максим Мандрика, з значком на грудях, ходив мiж народом. — Усi прийшли?
— Самчук Улас, “Марія”