мандруючий

1. Дієприкметник теперішнього часу від дієслова “мандрувати”, що означає такий, який пересувається, подорожує, перебуває в мандрівці.

2. У переносному значенні — такий, що постійно змінює місце перебування, праці, занять; неосілий, кочовий.

3. У біології (про організми) — такий, що веде активний рухливий спосіб життя, постійно переміщається у просторі (протилежне — сидячий).

Приклади вживання

Приклад 1:
Свободи предтеча – розхристана втеча з мурованих дум у мандруючий дим. Дзвенить ручаїв стрімголова малеча блакитною кров’ю камінних глибин.
— Костенко Ліна, “Над берегами вічної ріки”

Частина мови: t.d. () |