Словник Української Мови
Буква
1. Зменшувальна форма слова «мандрівка»; коротка подорож, невелика подорож за розвагою чи дослідженням.
2. Переносно: жінка або дівчина, яка люблять подорожувати, схильна до постійних переміщень і мандрівок.
3. У фольклорі та мистецтві: популярна українська народна пісня-коломийка, що розповідає про дівчину-мандрівницю; назва художніх творів (картин, поетичних збірок, музичних композицій), створених на мотиви цієї пісні.
Приклад 1:
Ще взимку я вибирала маршрут, зв’язувалася листовно з туристичним агентством, оплачувала путівки, і мені висилали їх — навесні нам з дочкою уже «мандрівочка пахла». Естонія: казково гарне Неліярве за 50 км від Таллінна — з його постльодовиковим ландшафтом і глибокими синіми озерами, і майже щодня електричкою до Таллінна, далі — Чудське озеро, Нарва, Тарту.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”