Словник Української Мови
Буква
1. Зменшувально-пестливе прізвисько або іменування дитини, переважно малої, немовляти; дитинка, маля.
2. (у прямому звертанні) Пестливе звертання до дорослої людини, часто від близької особи, що виражає ніжність, турботу.
3. (переносно, рідше) Про щось маленьке, крихітне, викликає захоплення або зворушення своїми розмірами або виглядом.
Приклад 1:
156, 252 Малишко А. 228 Мальцев В.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Я дивився на обличчя, і всі вони злилися в моїх очах в одну туманну пляму од сліз, що залили мої очі… Потім виступав Малишко і теж у своїй промові — палкій і пристрасній, в якій його серце од гніву на ворогів народу навіть кинуло своє полум’я і на тих, хто ні сном, ні духом до них не причетний, Малишко теж сказав про мене, що марно мене били, що нізащо мене калічив Каганович… І я од радості все простив — і те, що кричав на мене Корнійчук, і статтю Малишка в «Радянській Україні» проти мене, і все і всім дезорієнтованим братам, що били мене так, що аж серце гуло од ударів. Ви ж знаєте, як у нас уміють бити!
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”