1. (екон.) Стан, коли селянське господарство має недостатньо землі для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва та забезпечення потреби сім’ї.
2. (іст.) Характерна рита аграрних відносин у Російській імперії, зокрема на українських землях, після скасування кріпосного права, коли селяни отримали наділи, недостатні для проживання, що змушувало їх орендувати землю у поміщиків.