1. Стан, коли людина, сім’я або група населення має недостатньо матеріальних засобів для задоволення основних життєвих потреб; низький рівень доходів, що веде до бідності.
2. (У соціально-правовому контексті) Офіційно визнана категорія, що дає право на певні соціальні пільги та допомогу від держави через недостатність фінансових ресурсів.