Словник Української Мови
Буква
Властивість або стан, що характеризується низьким рівнем загальної культури, освіченості, духовного розвитку, відсутністю витонченості в поведінці та побуті.
Сукупність рис і явищ, що свідчать про недостатній розвиток культури в певній сфері життя суспільства або в діяльності окремої людини.
Приклад 1:
Вигляд Шевченка, що мав на собі сліди салдатської муштри, викликав у Тургєнєва дивну думку про малокультурність Шевченка, про його дикість та самолюбство, хоч останньому Тургєнєв з якоїсь причини надавав великого значення. На його думку, без цього самолюбства, без віри в свої сили, Шевченко загинув би в своєму Закаспійському засланні.
— Тютюнник Григорій, “Вир”