1. Такий, що викликає сумнів у своїй правдивості або ймовірності; неправдоподібний, сумнівний.
2. Який не заслуговує на довіру; ненадійний (про джерело інформації, свідчення тощо).
Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що викликає сумнів у своїй правдивості або ймовірності; неправдоподібний, сумнівний.
2. Який не заслуговує на довіру; ненадійний (про джерело інформації, свідчення тощо).
Приклад 1:
Був дуже вдатний до роботи і малоговіркий. На людях язик йому розв’язався лише раз – у весільній «гуцулці», коли свої і прийшлі з молодою гості шумно заповнили підлогу, а музика грала так, що у скрипаля урвалася струна на скрипці.
— Матіос Марія, “Солодка Даруся”