1. Історичний термін, що означає політику насильницької асиміляції українського населення Холмщини, Підляшшя, Надсяння та Лемківщини, яку проводила польська влада в міжвоєнний період (1919–1939 роки) з метою зменшення українського впливу та посилення польського елементу в цих регіонах; назва походить від прізвища міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького, який був одним з ініціаторів такої політики.
2. У ширшому сенсі — систематична політика держави, спрямована на насильницьку асиміляцію, полонізацію або знищення культурної ідентичності національної меншини на певній території.