маланки

1. Народна назва свята Обрізання Господнього (14 січня за старим стилем), що відзначається в ніч з 13 на 14 січня, у яку за традицією влаштовували вечорниці, гадання, обрядові ігри та колядування.

2. Звичай колядування та обрядових гулянь зі співом щедрівок у вечір напередодні свята Маланки (13 січня), який зберігається в українській культурній традиції, особливо на Західній Україні.

3. Назва народної обрядової драми (вертепу), що розігрується молоддю в ніч на Маланку і має певний сценарій з участі персонажів (Маланка, Василь, Циган, Лікар тощо).

Приклади вживання

Приклад 1:
Челядь гуляє на майданi: старi гомонять пiд ворiтьми, а в Маланки звичайнi гостi — думи. Ох, боже, боже, трошки того вiку, а як важко його прожити.
— Самчук Улас, “Марія”

Приклад 2:
Посватає Прокiп, тож вiн пiшов у Таврiю, щоб було чим весiлля одбути… Восени старостiв зашле, вона вже бачить, що, куди й до чого… Перед очима в Маланки встала левада — зелена, весела, над рiчкою… Вони з Гафiйкою плоскiнь беруть. Така гарна молодиця з Гафiйки.
— Самчук Улас, “Марія”

Приклад 3:
Тiльки пiд руками в Маланки тiпалось холодне тiло. Маланка почала гукати Андрiя.
— Самчук Улас, “Марія”

Частина мови: іменник (множина) |