Значення
-
Абстрактна якість, що виражає найвищий ступінь, крайню міру або граничну величину чогось; властивість бути максимальним.
-
У математиці, філософії та інших науках — стан або характеристика елемента (наприклад, величини, значення, множини), що є найбільшим серед усіх можливих у даній системі або за даних умов.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. максимальність, р. максимальності, д. максимальності, з. максимальність, о. максимальністю, м. максимальності, к. максимальносте