1. Абстрактна якість, що виражає найвищий ступінь, крайню міру або граничну величину чогось; властивість бути максимальним.
2. У математиці, філософії та інших науках — стан або характеристика елемента (наприклад, величини, значення, множини), що є найбільшим серед усіх можливих у даній системі або за даних умов.