1. (анатомія) Верхня щелепа у хребетних тварин, що є парною кісткою, яка разом з протилежною утворює кісткову основу верхньої частини ротової порожнини та носової порожнини; у людини — нерухома щелепа, що несе верхній ряд зубів.
2. (ентомологія) Одна з парних бокових щелеп, розташованих за мандибулами, у ротовому апараті комах, що призначена для подрібнення та утримання їжі.