1. (фіз., техн.) Фізична величина, що характеризує опір рідини або газу течії під дією зовнішніх сил на макроскопічному рівні; в’язкість, що виявляється при перебігу середовища в каналах, трубах або при русі тіл у ньому і визначається його внутрішнім тертям.
2. (перен., публіц.) Про явище, процес або систему, які відрізняються надзвичайно повільним реагуванням на зовнішні впливи, великою інертністю та опором змінам.