Значення
-
(фіз., техн.) Фізична величина, що характеризує опір рідини або газу течії під дією зовнішніх сил на макроскопічному рівні; в’язкість, що виявляється при перебігу середовища в каналах, трубах або при русі тіл у ньому і визначається його внутрішнім тертям.
-
(перен., публіц.) Про явище, процес або систему, які відрізняються надзвичайно повільним реагуванням на зовнішні впливи, великою інертністю та опором змінам.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. макров'язкість, р. макров'язкості, д. макров'язкості, з. макров'язкість, о. макров'язкістю, м. макров'язкості, к. макров'язкосте