1. (у палеографії) Стосовний до макрографії — способу письма великими, чіткими літерами, що застосовувався, зокрема, у середньовічних рукописах для виділення заголовків, початкових рядків або важливих фрагментів тексту.
2. (у медицині, біології) Пов’язаний з макрографією — розладом письма, при якому літери або знаки незвично збільшені; що характеризується аномально великим розміром почерку.