Розділ геометрії, що вивчає властивості фігур та просторів у великих масштабах, де кривина простору (як у загальній теорії відносності) відіграє суттєву роль, на відміну від локальної, евклідової геометрії.
В техніці та промисловості — сукупність геометричних параметрів та відхилень форми поверхонь деталі (таких як прямолінійність, плоскість, круглість, циліндричність), що характеризують її як ціле, на відміну від мікрогеометрії (шорсткості).