1. У фізиці та статистичній механіці — властивість макроскопічної системи, за якої її середні за великими проміжками часу характеристики практично збігаються із середніми за відповідним ансамблем (сукупністю однакових систем) у рівноважному стані; принцип, що описує цю властивість.
2. У теорії динамічних систем — властивість системи, за якої її траєкторія в фазовому просторі з часом рівномірно відвідує всі доступні області, що дозволяє замінювати усереднення за часом усередненням за простором станів.