Словник Української Мови
Буква
1. Різко, з силою рушити рукою, рукою з предметом або іншою частиною тіла в певному напрямку, зробити мах; помахати.
2. Швидко переміститися, рушити кудись, зазвичай на велику відстань або надовго (розмовне).
3. Легковажно або швидко від чогось відмовитися, позбутися чогось, кинути (розмовне).
4. Швидко написати, накреслити щось (розмовне).
5. Ужити алкогольний напій, випити (грубе розмовне).
Приклад 1:
— Ти мене знову морочиш, заплутуючи те, що я вже лагодився розгадати, однак ти мене не зіштовхнеш на манівці: я радо пожалів би тебе, проте я не хочу, щоб світ зупинився, — мовив Цизьо, і тієї ж миті постеріг, як старчик, щось вимовивши, чого Цизьо однак не добрав, щез у глибинах, де щойно зімкнулося море, наче воно ніколи не розколювалося до дна, лише вода ще деякий час на тому місці по самий обрій вилискувала леопардовими плямами, і Цизьо зауважив, що буря стихла, і їхній корабель, цілий і неушкоджений, входить до порту Ріо-де-Жанейро, де Цизьо одразу ж, ще перше ніж з’являтися на очі батькам, поклав собі, за конечне податися Д° Геннадія, аби про всяк випадок, а не з виключно моряцького забобону, порадитися з нехай, може, й не дуже, як на дечий смак, професійним, натомість напрочуд вирозумілим відчитувачем майбутнього, чи не варто, бува, поробити сякі-такі запобіжні заходи (поставити в церкві зайву свічку або почаклувати у ворожки) щодо старчика й кресана, яке нібито потрапило до Цизьових грудей, бо ануж старчикова поява — не звичайний напад малярії, а щось таке, на що не випадає ледачо махнути рукою? Тільки до Геннадія Цизьо так і не потрапив.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”