1. Філософська течія кінця XIX — початку XX століття, заснована австрійським фізиком і філософом Ернстом Махом, що заперечувала об’єктивну реальність матерії, розглядаючи її як комплекс відчуттів, а наукові теорії — лише як інструменти для опису досвіду (махізм).
2. У марксистсько-ленінській філософії — критична назва суб’єктивно-ідеалістичного вчення Е. Маха та його послідовників, яке розглядалося як різновид позитивізму та агностицизму.