Махасангхіка — одна з найдавніших шкіл раннього буддизму, що виникла в результаті першого розколу сангхи (буддійської громади) приблизно через сто років після смерті Будди; назва означає «прихильники Великої Громади» та пов’язана з їхніми поглядами на більш широке та ліберальне трактування монаших правил (Вінаї) порівняно зі старійшинами (стхавіравада).
Махасангхіка — представник або послідовник цієї школи, яка згодом дала початок розвитку махаяни; її вчення відрізнялося, зокрема, уявленням про надприродну природу Будди, доктриною про потенційну присутність природи будди в усіх істотах та меншим акцентом на архатство.