махабхарата

[mɑxɑbxɑrɑtɑ] Іменник

Буква:М

Значення

  1. Одна з двох найбільших (поряд з «Рамаяною») давньоіндійських епічних поем, священний текст індуїзму, що складається з понад 100 тисяч двовіршів і оповідає про боротьбу за владу між двома родами — Кауравами та Пандавами, викладаючи при цьому філософські, етичні та космологічні вчення.

  2. Монументальний твір, символ величезного за обсягом літературного чи наукового твору; у переносному значенні — про щось грандіозне, всеосяжне або надзвичайно заплутане.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. махабхарата, р. махабхарати, д. махабхараті, з. махабхарату, о. махабхаратою, м. махабхараті, к. махабхарато

Більше записів