мах

Приклад 1:
Сплес­ну­ла в до­лоні, за­ре­го­та­ла­ся та й пом­ча­ла­ся буй­ни­ми жи­та­ми… Далі – вис­ко­чи­ла на зе­ле­ну лу­ку, що кра­су­ва­ла­ся польови­ми квітка­ми; потім-по­вер­ну­ла кру­то наліво, по­че­са­ла яри­ною; як білоч­ка на де­ре­ви­ну в лісі, так во­на збігла пруд­ко на згірок; ста­ла, пе­ре­ве­ла дух, озир­ну­ла­ся, осміхну­лась, мах­ну­ла пра­вою ру­кою: “сю­ди, мов!” – та на­че ма­на яка, спус­ти­ла­ся униз – і ок­ри­ла­ся за го­рою.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
Ку­ди ж він мах­нув і що в йо­го бу­ло на думці, не­за­ба­ром то­го довідаємось. II Ско­ро ввійшов ото Шрам у пасіку, іще не по­мо­ливсь і свя­то­му Зо­си­мові, що стоїть по пасіках, як слу­хає – у Че­ре­ва­ня щось іграє.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”

Приклад 3:
XI Ус­тав­ши вранці, пішов Пет­ро у ста­ню, а на стані вже па­нот­це­во­го ко­ня й не­має: ще до світу мах­нув ста­рий у но­ву до­ро­гу; десь йо­го й сон не взяв. Тяж­ко бу­ло на серці моєму Пет­рові.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”