Словник Української Мови
Буква
1. Історична особа, засновник ісламу, пророк, який, за віруванням мусульман, отримав відкровення від Аллаха (Бога) та передав його людям у священній книзі Коран; справжнє ім’я — Мухаммад ібн Абдуллах (приблизно 570–632 рр. н.е.).
2. У переносному значенні, рідко — символ релігійного авторитету алі засновника впливового вчення.
Приклад 1:
Вони відповіли: “Віруємо Богу, а Магомет нам дозволяє жон скільки хто хоче, і розкошами всілякими насолоджуватися; по смерті ж обіцяє кожному сімдесят жон, а потім збере з усіх красу і накладе на одну, і та буде йому жона, з котрою всілякі радості й розкоші буде навіки ; тільки тут свинячого м’яса не їсти і вина не пити, і обрізатися”. Й інші непристойні речі говорили, про які не належить і писати.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”
Приклад 2:
Вас не задовольняє нi Конфуцiй, нi Лаотсе, нi Будда, нi Магомет, нi сам чорт!.. Ага, розумiю: треба заповнити порожнє мiсце… Я: — Так по-вашому, значить, назрiв час приходу Месiї?
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”