1. (фіз.) Пов’язаний з одночасною взаємодією магнонів (квазічастинок магнітного збудження) та фононів (квазічастинок коливань кристалічної ґратки) у твердому тілі; що стосується спільних явищ або процесів, у яких беруть участь магнони та фонони.
2. (фіз.) Характеризує комбіновані квазічастинки або збудження, що виникають внаслідок сильної взаємодії між спіновими хвилями (магнонами) та хвилями деформації кристалічної ґратки (фононами).