магнон-фононний
[mɑɦnon-fononnɪj] Прикметник
Буква:М
Значення
-
(фіз.) Пов’язаний з одночасною взаємодією магнонів (квазічастинок магнітного збудження) та фононів (квазічастинок коливань кристалічної ґратки) у твердому тілі; що стосується спільних явищ або процесів, у яких беруть участь магнони та фонони.
-
(фіз.) Характеризує комбіновані квазічастинки або збудження, що виникають внаслідок сильної взаємодії між спіновими хвилями (магнонами) та хвилями деформації кристалічної ґратки (фононами).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. магнон-фононний, р. магнон-фононного, д. магнон-фононному, з. магнон-фононного, о. магнон-фононним, м. магнон-фононнім