магнітообертальний

1. (фіз.) Пов’язаний з обертанням тіла (зокрема, небесного) та його магнітними властивостями; такий, що описує взаємодію обертального руху та магнітного поля.

2. (астрофіз.) Характеристика явищ, що виникають внаслідок обертання зірки чи іншого астрономічного об’єкта зі власним магнітним полем (наприклад, магнітообертальна нестійкість).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикментик () |