1. (у філософії та релігієзнавстві) Рання форма релігійної свідомості, віра в існування надприродних сил (магії) та можливість впливати на людей, предмети чи явища за допомогою певних ритуалів, заклинань або дій.
2. (у мистецтві та літературі) Художня течія або стильова ознака, що ґрунтується на використанні магічних, чарівних, ірраціональних мотивів, перебільшенні та фантастичних перетвореннях дійсності.
3. (переносно) Зачарованість, навіювання стану таємничості або надприродного враження від чогось; оточення чогось аурою магії.