Приклад 1:
У лісі є такі провалля, заховані під хрустом та галуззям, — не бачить їх ні звір, ані людина, аж поки не впаде… І ще говорить про хижість, про лукавство, — вже б мовчала! Я бачу, ще не знав натури твеї.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Моя товаришка з Канади Марія Скрипник, комуністка (вона навчалася в партійній школі у Києві, де ми й познайомилися), діячка прорадянського Товариства об’єднаних українців Канади, редактор його органу — англомовної газети «The Ukrainian Canadian» — і перекладачка української літератури на англійську мову, людина добра й порядна, звернулася до канадської компартії з проханням втрутитися в мою ситуацію. Мотивація: негоже, щоб людина з таким прізвищем, відомий літературознавець, племінниця класика української літератури, та ще й з малолітньою дитиною, залишалася без засобів до існування.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 3:
Бачу, як на лавочці сидить усміхнений і завжди готовий до цікавої розмови Семен Журахович, а по алеї, тяжко спираючись на ціпок, йде сива і така шляхетна Ірина Анатоліївна Савенко, людина нелегкої долі і доброї широкої душі, людина, що її, як і Надію Суровцову, хочеться «читати», як цікаву книжку. Коли завгодно можна вирватися до Кочура: через господарський двір, через залізничну колію, здолати насип, — і от уже широка вулиця Маяковського і Баумана (тепер Кочура), 12.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
