1. Сукупність якостей, властивих людині як розумній і соціальній істоті; гуманність, чоловіколюбність, здатність до співчуття, милосердя та поваги до інших.
2. Людський рід, людство в цілому; всі люди як спільнота.
Словник Української Мови
Буква
1. Сукупність якостей, властивих людині як розумній і соціальній істоті; гуманність, чоловіколюбність, здатність до співчуття, милосердя та поваги до інших.
2. Людський рід, людство в цілому; всі люди як спільнота.
Приклад 1:
Перед нею всі дівчата, що він знав, були маніжними ляльками, які віддатись вважали за подвиг, саможертву й невідплатну послугу.Поволі присвячуючи хлопця до таємниць кохання, вона навчила його цінувати поцілунок, що досі йому нікчемною забавкою здавався, та все інтимне плетиво жаги, що виробила людськість за час від кам’яного віку дотепер, і Степан, швидко відбуваючи прискорений курс у цій галузі людського досвіду, що передається в покоління без підручників та заповітів, звільнявся з книжних пелюшок, що його розум обгортали. Бо ночі давали йому відчуття бездумного, отже, справжнього життя, вільного від жодних приписів і вимог, непідлеглого ні розпорядженням, ні звітам.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”